запонка
Запона, -ни
ж.
1) Пологъ, занавѣска. На вікнах... запони. Мир. Пов. ІІ. 56. Чорною запоною застилає очі. Мир. Пов. І. 120.
2) Застежка. Срібнії запони. Лукаш. 46.
3) Препятствіе, помѣха. Камен. у. ум. запо́нка. Одчини! — Не одчиняє. Він як суне двері ногою... У хату, — аж він там за запонкою. ЗОЮР. І. 160.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- запонка — див. перешкода Словник синонімів Вусика
- запонка — -и, ж. Застібка з металу або іншого матеріалу для манжетів чи коміра верхньої чоловічої сорочки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- запонка — Застібка, запиначка, галка, гаплик, спінка, спона, чепрата, шпонька, шпона, див. булавка, брошка, застіжка, аграф, пряжка Словник чужослів Павло Штепа
- запонка — за́понка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- запонка — ЗА́ПОНКА, и, ж. Застібка з металу або іншого матеріалу для манжетів чи коміра верхньої чоловічої сорочки. В голубих манжетах шовкової сорочки виднілися золоті запонки (Чорн., Потік.., 1956, 184). Словник української мови в 11 томах