1. Словник української мови Грінченка

заривати

Зарива́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. зарити, -рию, -єш, гл. Зарывать, зарыть. Узяв того сина і вбив та й зарив під корито. Рудч. Ск. І. 43. Упав так, що аж носом зарив. Ном. № 6634.

---------------

Зарива́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. зарвати, -рву, -веш, гл. Затрагивать, затронуть. Що за диво отсей Люборацький, — думали його соучні: з ким не зарви, все знакомый, все дружить. Св. Л. 266.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заривати — Виклик (несподівано для учня) відповідати [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. заривати — -аю, -аєш, недок., зарити, -ию, -иєш, док., перех. Риючи заглиблення і вкладаючи в нього що-небудь, закидати зверху чимось сипким; закопувати. || кого, розм., перев. у сполуч. із сл. у землю. Ховати (про померлого). Заривати у землю талант. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заривати — зарива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. заривати — зако́пувати (зарива́ти) / закопа́ти (зари́ти) (у зе́млю) свій тала́нт. Занедбувати, не розвивати свої здібності. — Ви, батечку, свій талант закопуєте. Мости мостами, а талант — фізика. Облиште мости, ідіть на кафедру фізики (Н. Фразеологічний словник української мови
  5. заривати — ЗАКО́ПУВАТИ кого, що в що, в чому і без додатка (зробивши заглиблення і поклавши в нього кого-, що-небудь, закидати зверху чимось сипким), ЗАРИВА́ТИ, ЗАГРІБА́ТИ, ВКО́ПУВАТИ (УКО́ПУВАТИ), ВРИВА́ТИ (УРИВА́ТИ), ВГРІБА́ТИ (УГРІБА́ТИ), ЗАГРОМА́ДЖУВАТИ кого... Словник синонімів української мови
  6. заривати — ЗАРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех. Риючи заглиблення і вкладаючи в нього що-небудь, закидати зверху чимось сипким; закопувати. Словник української мови в 11 томах