зарумати

Зарумати, -маю, -єш

гл.

1) Заплакать. Годі вже, годі, а то й я зарумаю. МВ. (О. 1862. III. 49).

2) Заплакать (глаза). Ой сіла, задумала, карі очі зарумала. Мет. 114.