1. Словник української мови Грінченка

зашуміти

Зашуміти, -млю́, -миш

гл. Зашумѣть. А в городі та у Львові зашуміли верби. Макс. 80.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зашуміти — зашумі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зашуміти — -млю, -миш; мн. зашумлять; док. 1》 Почати шуміти, утворювати шум. 2》 Заговорити голосно, збуджено, зчинити шум, крик (найчастіше про групу людей). || безос. || Стати неспокійним, проявити сильне збудження. 3》 розм. Кинутися чи побігти кудись, звідки-небудь, утворюючи шум. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зашуміти — ЗАШУМІ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. зашумля́ть; док. 1. Почати шуміти, утворювати шум. Вже близько хмара… дощик накрапає… І зразу зашумів — Долину звеселив… (Гл., Вибр., 1951, 64); Зашуміла навколо ліщина, залепетали осики і якось легше стало на серці (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах