1. Словник української мови Грінченка

зброїти

Збро́їти, -ро́ю, -їш

гл. Вооружать. Желех.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зброїти — збро́їти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. зброїти — зброю, зброїш, недок., рідко. Те саме, що озброювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зброїти — ОЗБРО́ЮВАТИ (забезпечувати зброєю, військовим спорядженням), ЗБРО́ЇТИ рідко, УЗБРО́ЮВАТИ заст.; ОПОЛЧА́ТИ заст., уроч. (також створювати ополчення з кого-небудь). — Док.: озброїти, узброїти, ополчи́ти. Словник синонімів української мови
  4. зброїти — ЗБРО́ЇТИ, збро́ю, збро́їш, недок., рідко. Те саме, що озбро́ювати. — Наш [пан], дивимся, знову почав козаків зброїти, — то було розпустив, а то знову зібрав (Мирний, I, 1954, 185); До могил героїв Повік-віків не заросте тропа. Великий дух на подвиги їх зброїв (Рильський, III, 1961, 279). Словник української мови в 11 томах