1. Словник української мови Грінченка

звакувати

Звакува́ти, -ку́ю, -єш

гл. Потерять время, пробыть празднымъ. Ось я піду в жнива пшениці й жита жать, то, часу марне щоб, мовляв, не звакувать, скошу і свій горох. Г. Арт. (О. 1861. III. 96).

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звакувати — звакува́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. звакувати — -ую, -уєш, перех., розм. Док. до вакувати 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звакувати — ЗВАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех., розм. Док. до вакува́ти 2. Ось, як піду в жнива пшениці й жита жать, То часу марно щоб, мовляв, не звакувать, Скошу і свій горох (Г.-Арт., Байки.., 1958, 62). Словник української мови в 11 томах