1. Словник української мови Грінченка

зверхник

Зверхник, -ка

ж. Начальство, старшій, власть имущій. Нові там зверхники запанували. К. МБ. II. 132.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зверхник — Зве́рхник: — керівник [46-1;46-2] — начальник, керівник [51] Словник з творів Івана Франка
  2. зверхник — зве́рхник іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  3. зверхник — Начальник, керівник, провідник, управитель. Словник синонімів Караванського
  4. зверхник — див. керівник Словник синонімів Вусика
  5. зверхник — -а, ч., діал. Начальник, керівник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. зверхник — зве́рхник начальник (ст): Якраз в той момент до станиці зайшов його зверхник, і він почав йому рапортувати про моє задержання (Дейчаківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. зверхник — НАЧА́ЛЬНИК (службова особа, що очолює що-небудь, завідує чимось), НАЧА́ЛЬСТВО розм., часто жарт.-ірон. або зневажл., ПРИНЦИПА́Л заст., ірон., ЗВЕ́РХНИК діал. Словник синонімів української мови
  8. зверхник — Зве́рхник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. зверхник — ЗВЕ́РХНИК, а, ч., діал. Начальник. Знов робив [батько] усе, чого вимагали його зверхники (Круш., Буденний хліб.., 1960, 123); Був уже [в Римі], був один зверхник католицької церкви на ім’я Іоанн XXIII (Мельн., Папи.., 1960, 35). Словник української мови в 11 томах