1. Словник української мови Грінченка

звихнути

Звихну́ти, -ну́, -не́ш

гл.

1) Свихнуть, сдѣлать вывихъ. Ручку й ніженьку звихнула. Чуб. V. 668.

2) Измѣнить. Не женись із цією дівкою, — вона звихнеть, вона любе другого. Александр. у. Слов. Д. Эварн.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звихнути — звихну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. звихнути — -ну, -неш, док. 1》 перех. Викликати зміщення кісток у суглобі (внаслідок падіння, удару і т. ін.). 2》 перех., перен., розм. Спричинити відхилення від нормального чи попереднього стану, знівечити, зіпсувати, скалічити кого-, що-небудь. 3》 неперех., перен., розм. Те саме, що звихнутися 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звихнути — ді́дько но́гу звихне́. Уживається для підкреслення надзвичайної складності, важкої доступності або заплутаності, незрозумілості чого-небудь. — Скільки цифр, що їм і електронна машина ладу не дасть — дідько в них ногу звихне (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
  4. звихнути — ВИ́ВИХНУТИ (зробити вивих), ЗВИХНУ́ТИ, ВИ́ВИНУТИ заст. Ведмідь упав на свою жертву й вагою свого тіла зламав їй два ребра й вивихнув руку (В. Гжицький); Тиждень тому десь на пасьбі звихнув ногу в коліні (А. Головко); Хто кого мине, най ногу вивине (М. Номис). Словник синонімів української мови
  5. звихнути — Звихну́ти, -хну́, -хне́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. звихнути — ЗВИХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. перех. Викликати зміщення кісток у суглобі (при падінні, ударі і т. ін.). — Вчора в нас нещастя скоїлося,— вів далі Федяев. — Мій помічник посковзнувся й упав. Звихнув ногу (Донч., II, 1956, 49). 2. перех., перен., розм. Словник української мови в 11 томах