звичений
Зви́чений, -а, -е
Пріученный. У неї потно діти звичені. Черниг. у. Вони до сього звичені. МВ. (О. 1862. III. 52).
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Зви́чений, -а, -е
Пріученный. У неї потно діти звичені. Черниг. у. Вони до сього звичені. МВ. (О. 1862. III. 52).