звично
Зви́чно
нар.
1) Привычно.
2) Обычно, въ обычаѣ. К. ЦН. 301.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звично — зви́чно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- звично — Присл. до звичний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- звично — ЗВИ́ЧНО. Присл. до зви́чний. Імператор звично розсипав ласкаву усмішку всім, хто зустрічався з ним поглядом (Кочура, Зол. грамота, 1960, 194); Радісно мружиться на хмару Семен Побережний, а руки його звично орудують веслом (Стельмах, II, 1962, 212)... Словник української мови в 11 томах