1. Словник української мови Грінченка

звомпити

Звомпити и звонпити, -плю, -пиш

гл. Оробѣть, пасть духомъ, смутиться, потерять надежду. Пандар погибель бачив брата, злякався, звомпив, замішавсь. Котл. Ен. V. 73. Не звомпив же й січовик, на п'ядь не одступив і сміло дивиться чоловікові в вічі. Стор. МПр. 10. Всюди про козацьке щастє звонпили. К. ЦН. 277.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звомпити — зво́мпити дієслово доконаного виду втратити самообладання; розгубитися діал. Орфографічний словник української мови
  2. звомпити — -плю, -пиш; мн. звомплять; док., діал. Втратити самовладання; розгубитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звомпити — РОЗГУБИ́ТИСЯ (втратити спокій, рівновагу, рішучість від хвилювання, страху, сорому тощо), СПАНТЕЛИ́ЧИТИСЯ розм., СТЕРЯ́ТИСЯ розм., ЗВО́МПИТИ діал.; ОТОРОПІ́ТИ розм., СТОРОПІ́ТИ розм., ОТЕТЕРІ́ТИ розм., СТОРОПИ́ТИСЯ діал., СТЕТЕРІ́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  4. звомпити — Зво́мпити, -плю, -пиш, -пить, -плять; не звомп, зво́мпім, зво́мпте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. звомпити — ЗВО́МПИТИ, плю, пиш; мн. зво́мплять; док., діал. Втратити самовладання; розгубитися. Йон звомпив під поглядом жінки, якої він боявся (Коцюб., І, 1955, 264); Він не звомпив перед лицем смерті, він не залишив поля бою, він не зрадив бойових товаришів (Трип., Дорога.., 1944, 49). Словник української мови в 11 томах