1. Словник української мови Грінченка

звоювати

Звоювати, звоюю, -єш

гл. Завоевать, одолѣть. Хтіли Почаєв звоювати. Мл. л. сб. 188. Да іще він думає, гадає, щоб козака Голоту звоювати. Мет. 446.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звоювати — звоюва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. звоювати — див. звойовувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звоювати — ЗАГА́РБАТИ (насильно захопити чужу територію, поневолити інші народи), ЗАХОПИ́ТИ, ПІДКОРИ́ТИ, ПОКОРИ́ТИ, СКОРИ́ТИ, ЗАЖЕ́РТИ підсил. розм., ЗАГРАБА́СТАТИ підсил. розм.; ЗАВОЮВА́ТИ, ПОЛОНИ́ТИ, ЗВОЮВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. звоювати — Звоюва́ти, звою́ю, звою́єш, звою́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. звоювати — ЗВОЮВА́ТИ див. звойо́вувати. Словник української мови в 11 томах