1. Словник української мови Грінченка

звід

Звід, зво́ду

м.

1) Уничтоженіе, разореніе. Так їм на звід пішлось; не один пан у нас звівся; поживе оце, поживе, та й спустує, бур'яном поросте й двір.

2) Обманъ. Чи її щиро любиш? Бо як єї держиш у зводі, долю її загубиш. Гол. III. 392.

3) Очень (въ колодезѣ). Ой у полі криниченька на чотирі зводи. Чуб. V. 102.

4) Родъ ловушки съ пружиной для ловли лисиць, волковъ и пр. Шух. І. 237.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звід — звід іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. звід — зводу, ч. 1》 Довга жердина, пристосована над колодязем для витягування води; журавель (у 2 знач.). 2》 Зведені в одне ціле і розміщені в певному порядку тексти, документи, закони і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звід — ЖУРАВЕ́ЛЬ (біля колодязя), ЗВІД. Високо над обгорілим зрубом криниці підіймається обгорілий журавель (А. Шиян); Тихо на селі. Хіба що.. зарипить звід десь біля колодязя, чи зареве худоба (А. Головко). Словник синонімів української мови
  4. звід — ЗВІД, зво́ду, ч. 1. Довга жердина, пристосована над колодязем для витягування води; журавель (у 2 знач.). У селі почало стихати; тільки де-не-де ворота заскриплять, звід здійметься (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах