1. Словник української мови Грінченка

звіяти

Звіювати, звіюю, -єш

сов. в. звіяти, -вію, -єш, гл. Свѣивать, свѣять, сдувать, сдуть. Я покрила свого миленького слідочок, щоб вітер не звіяв, пташки не склювали. Чуб. V. 46.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звіяти — зві́яти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. звіяти — див. звівати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звіяти — звіяти вул. утекти (ср, ст): Мірко раптово крикнув: “Звіяй!” І через хвилю вже коло тієї брами нікого з нашої братії не було (Авторка); Але я гадаю, що ви не зробите мені і собі збитка та й не звієте по дорозі (Керницький)|| = бальон зробити Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. звіяти — ЗВІ́ЯТИ див. звіва́ти. Словник української мови в 11 томах