1. Словник української мови Грінченка

згуляти

Згуля́ти, -ля́ю, -єш

гл.

1) Прогулять безъ работы. Увесь день робить і часиночки не згуляє. Ох рад би я, моя мати, середу згуляти. АД. І. 260.

2) Погулять. Ой ледащо невісточка, — не хоче робить: тілько спати та гуляти. Мет. 322. Скажи ти, зозуле, скажи ти, сивенька, хто в світі найлучче згуляє? Чуб. V. 487.

3) Поиграть, сыграть. А згуляєм, брате, в переваги? — Згуляєм! Ном. № 14095.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. згуляти — згуля́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. згуляти — -яю, -яєш, док., розм. 1》 неперех., перев. із запереч. част. не. Провести якийсь час гуляючи, розважаючись; погуляти. 2》 перех., перев. із заперечною част. не. 3》 неперех. Взяти участь в якійсь грі, зіграти в що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. згуляти — ЗГУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., розм. 1. неперех; перев. із запереч. част. не. Провести якийсь час гуляючи, розважаючись; погуляти. Де її радощі, де ті веселощі?... Словник української мови в 11 томах