1. Словник української мови Грінченка

здивувати

Здивувати, -вую, -єш

гл.

1) Удивить. Далекий вік здивує його доля. К. Іов. 40. Вона подивилась на його здивованими очима. Левиц. Пов. 246.

2) Удивиться. Не здивуйте на сирітські дарунки. Г. Барв. 330. Не здивуйте, що вороном крячу: хмара сонце заступила, я світа не бачу. Шевч. 263. дивом здивувати. Очень удивиться изумиться.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здивувати — здивува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. здивувати — док., вразити, зачудувати, ошелешити, приголомшити; пор. СПАНТЕЛИЧИТИ. Словник синонімів Караванського
  3. здивувати — -ую, -уєш, док. 1》 перех. Викликати здивування, вразити. || безос. 2》 неперех., розм. Те саме, що здивуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. здивувати — ДИВУВА́ТИ (викликати подив незвичайністю), ВРАЖА́ТИ, ЧУДУВА́ТИ розм., ЗАЧУДО́ВУВАТИ розм.; ПРИГОЛО́МШУВАТИ (надто сильно дивувати); ЕПАТУВА́ТИ книжн. (порушенням загальноприйнятих норм, правил). — Док. Словник синонімів української мови
  5. здивувати — ЗДИВУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. перех. Викликати здивування, вразити. Все оте так скоїлося несподівано, так мене здивувало! (Мирний, IV, 1955, 351); Сидять рибалки над водою — От підійди й заговори: Здивують щукою такою, Що ще й не бачив, хоч умри!... Словник української мови в 11 томах