здрік
Здрік, здроку
м. = дрік 2. І ну корпать очі чоловікові своєму, неначе здрік її кусає. Рудч. Ск. II. 174.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Здрік, здроку
м. = дрік 2. І ну корпать очі чоловікові своєму, неначе здрік її кусає. Рудч. Ск. II. 174.