1. Словник української мови Грінченка

злобитель

Злоби́тель, -ля

м. Недоброжелатель. Злобителів старшина пооддавав у москалі, та тепер що зна, те й робе. Канев. у. Є такі злобителі, що його підпалюють. Міусск. окр.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злобитель — злоби́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. злобитель — див. злий Словник синонімів Вусика
  3. злобитель — -я, ч. Той, хто бажає кому-небудь зла (див. зло I 1), 2)). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. злобитель — ЗЛОБИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто бажав кому-небудь зла ( див. зло¹1, 2). Свої я думи-муки Співав собі в святій самотині: Злобителі мені в’язали руки (Стар., Вибр., 1959, 19); — Звичайно. Це й підкинути можна, як злобителі є (Головко, II, 1957, 155). Словник української мови в 11 томах