1. Словник української мови Грінченка

знайти

Знаходити, -джу, -диш

сов. в. знайти, -йду, -деш, гл.

1) Находить, найти; обрѣтать, обрѣсти. Хоч ти знайдеш з русою косою, та не знайдеш з такою красою. Мет. 111. Посилала пані шукати. Шукали, шукали — не знайшли. МВ. ІІ. 52. Не знайду я такої дружини. Хата, 35. Там грішники перестають буяти, там томлені знаходять опочивок. К. Іов. 8. Знайшли Ентелла сіромаху, що він під тином гарно спав. Котл. Ен. II. 17.

2) Знайти дитину. Родить ребенка. А її уже й не турбую, моєї бідної Папірусі, щоб уже благополучно знайшла. Г. Барв. 298.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знайти — знайти́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. знайти — див. шукати Словник синонімів Вусика
  3. знайти — [знайти] -йду, знайдеиш; мин. -йшоў, -йшла; нак. -йди, -йд'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. знайти — див. знаходити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. знайти — знайти́: ◊ знайти́ впи́ску → вписка ◊ знайти́ собі́ клкю́чку → ключка Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. знайти — Не знайшовши броду, не лізь прожогом у воду. Не берися до діла, якого не знаєш. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. знайти — (вдень) з вогне́м (зі сві́чкою, зі свічка́ми) не знайти́ кого, чого. 1. Важко чи неможливо щось відшукати. — Ой, не знаєте ви отця Софронія! — крутив головою Ярошенко.— Побачите, половину скарбів запахторить так, що і з свічками не знайдеш (В. Речмедін). Фразеологічний словник української мови
  8. знайти — ВИЯВЛЯ́ТИ (бачити в комусь, чомусь що-небудь, раніше не помічене), ПОМІЧА́ТИ, УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ), ЗНАХО́ДИТИ, ВІДКРИВА́ТИ, ПІДМІЧА́ТИ, НАЗНАВА́ТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови
  9. знайти — Знайти́, знайду́, -де́ш; зна́йдений Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. знайти — ЗНАЙТИ́ див. знахо́дити. Словник української мови в 11 томах