1. Словник української мови Грінченка

зникти

Зника́ти, -ка́ю, -єш

сов. в. зник(ну)ти, -ну, -неш, гл. Исчезать, исчезнуть, пропадать, пропасть. Що гинуть без сліду, що мов сон зникають. К. Досв. 53. Щоб ти не зросло більше — таке і зникло. Ном. № 8713. Удень її не бачили: робила при панії, а ввечері знов зникла. МВ. ІІ. 44. Не знала, чого й куди Василь її дівався; чи на довго він зник; чи вернеться і коли ще то буде. Кв. І. 65. І в той час скирти і клуня зайнялись і зорі зникли. Шевч. 335.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зникти — зни́кти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зникти — див. зникати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зникти — ЗНИКА́ТИ (переставати існувати, бути в наявності), ЩЕЗА́ТИ, ПРОПАДА́ТИ, ДІВА́ТИСЯ, ГИ́НУТИ, ПОГИБА́ТИ, ЗАПОДІВА́ТИСЯ розм., ЧЕ́ЗНУТИ розм., ЗБУВА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  4. зникти — ЗНИ́КТИ див. зника́ти. Словник української мови в 11 томах