1. Словник української мови Грінченка

золотце

Золотце́, -ця́

с.

1) ум. отъ золото.

2) Шумиха. (Шишки з короваю) великі з золотцем. Алв. 35.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. золотце — зо́лотце іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. золотце — -я, с. Пестл. до золото 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. золотце — ЗО́ЛОТЦЕ, я, с. Пестл. до зо́лото 1. — А ти, значить, золотце миєш? — запитав Цапигін. Прихована тривога майнула в Мамедових очах.— Нема золота, — хутко сказав він (Донч., II, 1956, 38). ◊ Срі́бне зо́лотце — про паскудну людину. Словник української мови в 11 томах