зоставати(ся)

Зоставати(-ся), -таю́(-ся), -є́ш(-ся)

сов. в. зостати(-ся), -ну(-ся), -неш(-ся), гл. = зіставати(-ся), зістати(-ся). То був волом, а то не хочеш зостатися конем. Ном. № 1865. — кого. Отставать, отстать отъ кого. Іди та не гайсь, щоб нас не зоставсь. Мнж. 129.