зотхнути

Зотха́ти, -ха́ю, -єш

сов. в. зотхну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = зітхати, зітхнути. Вийди на могилу та й зотхни тяженько. Чуб. III. 117. Зотхнув до Бога, далі занімів. Федьк. І. 29.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me