1. Словник української мови Грінченка

зрушити

Зрушити, -шу, -шиш

гл.

1) Сдвинуть. Насилу зрушив з місця.

2) Тронуть, взволновать. Дуже батька слова її зрушили. МВ. ІІ. 149.

3) Встревожить. Всю діброву крилечками вкрили, голосочком діброву зрушили. Чуб. V. 315.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зрушити — зру́шити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зрушити — див. зрушувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зрушити — зру́шити: ◊ на́віть капелюх не зру́шити → капелюх Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. зрушити — зру́шити з мі́сця. 1. що. Вплинути на щось, зробити що-небудь для здійснення якоїсь справи. Може, тоді хто й збагнув, що Михайло Качан своїм бунтом похитав і зрушив з місця дикунські порядки, що вкорінились в отих непомітних хуторах (І. Фразеологічний словник української мови
  5. зрушити — ЗВОРУ́ШУВАТИ (збуджувати співчуття, жаль, ніжність і т. ін., глибоко хвилюючи), ХВИЛЮВА́ТИ, ПРОЙМА́ТИ, ЗРУ́ШУВАТИ заст., ПОРУ́ШУВАТИ діал., ПОРУША́ТИ діал.; ТОРКА́ТИ, ТОРКА́ТИСЯ (перев. із сл. душа, серце). — Док. Словник синонімів української мови
  6. зрушити — Зру́шити, -шу, -шиш, -шать; зруш, зру́ште Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. зрушити — ЗРУ́ШИТИ див. зру́шувати. Словник української мови в 11 томах