1. Словник української мови Грінченка

зсукувати

Зсукувати, -кую, -єш

сов. в. зсука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Ссучивать, ссучить. Зсукав мотузок. Чуб. І. 162. — свічку. Сдѣлать свѣчу (изъ воску). Зсукали свічку із ярого воску. Чуб. І. 162. А ще раніше пан Василько встав, три свічки зсукав. Чуб. III. 285.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зсукувати — зсу́кувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. зсукувати — і рідко ізсукувати, -ую, -уєш, недок., зсукати і рідко ізсукати, зсукаю, зсукаєш і зсучу, зсучиш, док., перех. 1》 з чим. Звивати, скручувати, сплітати разом. Зсукати дулю. 2》 Сукаючи, виготовляти (нитку, шнурок і т. ін.). || Робити, виготовляти свічку з воску. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зсукувати — СУКА́ТИ (крутячи пасма чого-небудь, скріплювати їх разом; виготовляти щось таким способом), ЗСУ́КУВАТИ, СКРУ́ЧУВАТИ, ЗВИВА́ТИ. — Док.: зсука́ти, скрути́ти, зви́ти. Мати.. пряжу сукала пурпурну (переклад Б. Тена); Зсукати мотузку; Звити шовковий шнурок. Словник синонімів української мови
  4. зсукувати — Зсу́кувати, зсу́кую, зсу́куєш; зсука́ти, зсучу́, зсу́чиш, зсу́чить, зсу́чать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. зсукувати — ЗСУ́КУВАТИ і рідко ІЗСУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗСУКА́ТИ і рідко ІЗСУКА́ТИ, зсука́ю, зсука́єш і зсучу́, зсу́чиш, док., перех. 1. з чим. Звивати, скручувати, сплітати разом. Коли.. Словник української мови в 11 томах