1. Словник української мови Грінченка

зчіплювати

Зчіплювати, -люю, -єш

сов. в. зчепити, -плю, -пиш, гл.

1) Сцѣплять, сцѣпить.

2) — руку з рукою. Взяться за руки. Ручку з ручкою зчепивши, йшли із церкви молодії. Мкр. Н. 37.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зчіплювати — зчі́плювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зчіплювати — -юю, -юєш і зчіпляти, -яю, -яєш, недок., зчепити, зчеплю, зчепиш; мн. зчеплять; док., перех. Чіпляючи, з'єднувати, сполучати що-небудь одне з одним. || Зводити докупи, сплітаючи (пальці, руки). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зчіплювати — З'Є́ДНУВАТИ (об'єднувати одну з одною якимсь способом окремі частини — деталі, кінці і т. ін.), СПОЛУЧА́ТИ, СПОЛУ́ЧУВАТИ рідше, ЄДНА́ТИ, ЗЛУЧА́ТИ рідко; СХО́ПЛЮВАТИ, ПРИХО́ПЛЮВАТИ (перев. швидко або тимчасово); ЗЧІ́ПЛЮВАТИ, ЗЧЛЕНО́ВУВАТИ техн. Словник синонімів української мови
  4. зчіплювати — Зчі́плювати, зчі́плюю, зчі́плюєш; зчепи́ти, зчеплю́, зче́пиш, -плять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. зчіплювати — ЗЧІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ЗЧІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗЧЕПИ́ТИ, зчеплю́, зче́пиш; мн. зче́плять; док., перех. Чіпляючи, з’єднувати, сполучати що-небудь одне з одним. Словник української мови в 11 томах