зімовник
Зімовни́к, -ка
м. Зимнее жилице запорожца внѣ Сѣчи. Сидів він зімовником серед дикого степу на Низу. К. ЧР. 13.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зімовник — див. дім; оселя Словник синонімів Вусика