1. Словник української мови Грінченка

зіпати

Зіпа́ти, -па́ю, -єш

гл.

1) Кричать, орать. О. 1862. І. 42. То піп дурний — нащесерце зіпає. Ном. № 12464.

2) = зіхати 2 и 3. Курєтко туй-туй здохне; от іще зіпає ледві. Вх. Зн. 22.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зіпати — зіпа́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. зіпати — див. кричати Словник синонімів Вусика
  3. зіпати — КРИЧА́ТИ (видавати крик), ЯЧА́ТИ розм.; РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПЕРЕРИВА́ТИСЯ розм., ВЕРЕДИ́ТИСЯ діал., ФУ́КАТИ діал. (сильно, голосно); ГОРЛА́ТИ розм., ГОРЛА́НИТИ розм., ГОРЛОПА́НИТИ розм., ГВАЛТУВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. зіпати — ЗІПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм. Кричати, горлати, репетувати. Я починаю плаксиво зіпати, щоб було чути аж на городі (Вас., Вибр., 1954, 27); На греблі хтось басом ляско зіпав: — Проворніші Підніміть поранених і побитих! (Стар., Облога.., 1961, 52). Словник української мови в 11 томах