1. Словник української мови Грінченка

з'єднати

З'єдна́ти, -на́ю, -єш

гл.

1) Соединить.

2) Отдать замужъ. Мати та з'єднала дочку за нелюба. О. 1862. II. 58. Я з'єднала доню за султана. К. МБ. X. 12.

3) Договорить. З'єднала го пасти Угельскоє стадо. Гол.

4) — собі. Пріобрѣсть, снискать, расположить къ себѣ. Бо ти й суху з'єднаєш собі землю і всяка тварь прихилиться до тебе. К. Іов. 13.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. з'єднати — з'єдна́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. з'єднати — див. з'єднувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. з'єднати — ЄДНА́ТИ (бути, ставати основою, причиною для близьких стосунків між ким-небудь), ЗБЛИЖА́ТИ (ЗБЛИ́ЖУВАТИ), ОБ'Є́ДНУВАТИ, З'Є́ДНУВАТИ, ПОЄ́ДНУВАТИ, ПОВ'Я́ЗУВАТИ, ЗВ'Я́ЗУВАТИ, ЗРІ́ДНЮВАТИ, РІДНИ́ТИ, СПОЛУЧА́ТИ, ЛУЧИ́ТИ діал.; ЗГУРТО́ВУВАТИ підсил. (перев. Словник синонімів української мови