ирод
Ирод и и́рід, -да
м.
1) Иродъ. Ирод-царь за Христом ганявся. Колядка.
2) Злодѣй. А він мене і побачив, ирод.
3) Чортъ. А ирід його відає. Ном. № 3576. З шуму став ирод-чорт. Гн. II. 217. У Шевченка повидимому въ значеніи: чортъ-змѣй. Знову люта гадина впилася в саме серце: кругом його тричі обвилася, як той ирод. Шевч.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me