карабінчик

Карабін, -на

м. = карабин. Стан солдатський, вус козацький, карабін до того. Федьк. ум. карабінчик. Вже ж мому рідну сину карабінчик дали. Гол. І. 137.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me