каратати

Карата́ти, -та́ю, -єш

гл. Коротать. Тілько з нелюбом свій вік каратати. Мет. Дев'ятий десяток каратам (бабуся). Сим. 235.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me