квилина

Квили́на, -ни

ж. Плачъ, стенаніе. Ненько моя, ненько, мала-сь мя єдину, — дала-сь мене, ненько, навіки в квилину. Гол. III. 319.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me