кирдик

Ки́рдик, -ка

м. ум. отъ ки́рд.

1) Небольшая часть овечьяго стада. Мнж. 184.

2) Стадо котныхъ овецъ. Мнж. 184.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кирдик — див. низький Словник синонімів Вусика