кициня
Киця́, -ця́ти
с. Маленькій горшечекъ. Желех. ум. кициня, киця́тко.
---------------
Киця, -ці
ж.
1) Кошка. Пішла киця по водицю, та й упала у криницю. н. п.
2) Родъ дѣтской игры. Ив. 36. ум. ки́цька, кицюня, кицюнечка. Як до тебе ходити?. В тебе кицька лиха. Чуб.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me