клак
Клак, -ка
м.
1) = клоччя. Хунта клаків не варт. Ном. Клаки йдуть на підкиння в рядних. Н. Вол. у. Ніякий дружбонька, ніякий, — має квіточку з клаків. О. 1862. IV. 17.
2) Клыкъ (свиной). Вх. Лем. 425.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me