кльока
Кльо́ка, -ки
ж. = квочка. Когут топче курку, від чого вона зносить покладки, стає клюкою, яка кльоче. Шух. І. 238.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Кльо́ка, -ки
ж. = квочка. Когут топче курку, від чого вона зносить покладки, стає клюкою, яка кльоче. Шух. І. 238.