кляч
Кляч, -ча
м. Каждая изъ двухъ палокъ на концахъ рыболовной сѣти (гонишної сітки), невода; къ клячу привязанъ капать, за который вытягивается сѣть. Браун. 12. Біля кляча на сподах камінь, щоб сторч кляч ішов. Азовск. побережье.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кляч — див. держак Словник синонімів Вусика