кляч

Кляч, -ча

м. Каждая изъ двухъ палокъ на концахъ рыболовной сѣти (гонишної сітки), невода; къ клячу привязанъ капать, за который вытягивается сѣть. Браун. 12. Біля кляча на сподах камінь, щоб сторч кляч ішов. Азовск. побережье.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кляч — див. держак Словник синонімів Вусика