кметити
Кмети́ти, кмечу, -ти́ш
гл. Смекать, понимать; замѣчать, примѣчать. Уже дитина кметить. Н. Вол. у.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кметити — кмети́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- кметити — див. думати Словник синонімів Вусика
- кметити — див. кмітити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кметити — КМЕТИ́ТИ див. кміти́ти. Словник української мови у 20 томах
- кметити — ДУ́МАТИ що, про кого-що і без додатка (бути зайнятим думками про когось-щось, мати свою думку про кого-, що-небудь), ГАДА́ТИ, МА́ТИ НА ДУ́МЦІ (МА́ТИ НА МИ́СЛІ) (МА́ТИ В МИ́СЛІ і т. ін.) що, МА́ТИ ГА́ДКУ про кого-що, ПОМИШЛЯ́ТИ, МИ́СЛИТИ розм. Словник синонімів української мови
- кметити — Кмети́ти, кмечу́, кме́тиш і кмі́тити, кмі́чу, кмі́тиш; кміть, кмі́тьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кметити — КМЕТИ́ТИ див. кміти́ти. Словник української мови в 11 томах