кобзочка

Ко́бза, -зи

ж.

1) Струнный музыкальный инструментъ. Сидить на могилі козак старесенький, у кобзу грає-виграває, голосно співає. Мет. 443. Він усюди вештається та на кобзі грає. Шевч. 7. На речах — як на кобзі. Ном. № 2989.

2) Рыболовный снарядъ изъ тонкихъ прутьевъ. Сим. 148. ум. кобзонька, кобзочка. В кобзоньку грає, гарно співає. Грин. III. 21.