1. Словник української мови Грінченка

ковбиця

Ко́вбиця, -ці

ж. Печь, переднее отверстіе печи. Желех. Шанувавши ковбиці, лавиці, коцюбу, помело, пікну лопату, ступу й перехрестя і вас, яко ґречних. (Знахарскій приговоръ). Ном. № 8372.

2) Чурбанъ, на которомъ рубятъ дрова. Вх. Зн. 26.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ковбиця — Ковби́ця: Ко́вбиця: — колода (на якій рубають дрова), пень дерева [X] — колода, на якій рубають дрова [2] — колода, на якій рубають дрова, пень дерева [30] — колода, на якій рубають дрова; пень [1] — отвір в передній частині селянської печії колода, на якій рубають дрова [IX] — отвір у печі [23] Словник з творів Івана Франка
  2. ковбиця — ко́вбиця іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  3. ковбиця — див. дровітня Словник синонімів Вусика
  4. ковбиця — -і, ж., діал. 1》 Отвір у передній частині селянської печі. 2》 Колода, на якій рубають дрова. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ковбиця — КО́ВБИЦЯ, і, ж., діал. 1. Отвір у передній частині селянської печі. У ковбиці було ще на казанів три картоплі (Я. Качура); В ковбиці, збоку, тліли жаринки в попелі. Сірників не було, і люди вогонь тримали зранку до вечора, цілу добу (К. Гриб). Словник української мови у 20 томах
  6. ковбиця — КОЛО́ДА (стовбур зрізаного дерева, очищений від гілля), КОЛО́ДКА, БЕРВЕНО́ діал., ДЕЛИ́НА діал., КЛЬОЦ діал., КО́ВБОК діал., КОВБА́Н діал., ТРАМ (ТРЯМ) діал.; БРУС, БРУСО́К, РУ́БАНКА діал. (обтесана чи обпиляна перев. чотиригранна деревина); ДУБО́К перев. Словник синонімів української мови
  7. ковбиця — КО́ВБИЦЯ, і, ж., діал. 1. Отвір у передній частині селянської печі. 2. Колода, на якій рубають дрова. Став [пес] на ковбицю ногами І до сонця морду зносить (Фр., X, 1954, 94). Словник української мови в 11 томах