козирь

Козирь, -ря

м.

1) Козырь. До всякої масти козирь. Ном. № 13551.

2) Картузъ (головной уборъ). Паробічка в жупанині, на голові козір. О. 1861. VIII. 19. З) Желѣзная лопата. Терск. обл. Пятигорск. окр.

4) Бойкій, бравый человѣкъ. Вже козирь-дівка — не вам рівня. Шевч. 310.

5) козирем стояти, дивитися. Стоять въ вызывающей позѣ, имѣть вызывающій, задорный видъ. А то ж як? кажуть, стоячи козирем, міщане. К. ЧР. 72. ум. козирьо́к.