1. Словник української мови Грінченка

козуля

Козуля, -лі

ж.

1) Маленькая корова съ загнутыми назадъ рогами. Желех. Kolb. І. 65.

2) насѣк. Cerambyx. Желех.

3) Двойной крючекъ для ловли рыбы. ум. козулька.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. козуля — козу́ля іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. козуля — косуля, -і, ж. Дика коза; сарна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. козуля — КОЗУ́ЛЯ, рідко КОСУ́ЛЯ, і, ж. 1. Ссавець родини оленевих з малорозгалуженими невеликими рогами (у самиць); сарна. В Карпатських і Кримських горах можна зустріти благородних оленів, диких кабанів, козулю, куницю (І. Словник української мови у 20 томах
  4. козуля — Ссавець із родини оленевих, заселяє ліси і степи Європи і частини Азії; вис. у холці бл. 90 см; об'єкт полювання. Універсальний словник-енциклопедія
  5. козуля — КОЗУ́ЛЯ (КОСУ́ЛЯ) (дика коза), СА́РНА (СЕ́РНА). В Карпатських і Кримських горах можна зустріти благородних оленів, диких кабанів, козулю, куницю (І. Словник синонімів української мови
  6. козуля — КОЗУ́ЛЯ, КОСУ́ЛЯ, і, ж. Дика коза; сарна. Козуля є цінним мисливським звіром, який дає м’ясо, шкіру й хутро (Звірі .. Карпат.., 1952, 59); В Карпатських і Кримських горах можна зустріти благородних оленів, диких кабанів, козулю, куницю (Цюпа, Україна.. Словник української мови в 11 томах