1. Словник української мови Грінченка

коливати

Колива́ти, -ва́ю, -єш

гл.

1) Колебать, качать. Стоїть дід над водою, коливає бородою. Ном., стр. 296, № 207. Верби та садовина поперехилялись через тини та коливають віттям, куди вітер віє. О. 1862. IX. 60.

2) Идти медленно; идти переваливаясь. Стара пані немов одужала: коливає з кімнати до кімнати, виглядає у кожне віконт. МВ. (О. 1862. III. 35).

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коливати — колива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. коливати — див. іти; хитати; ходити Словник синонімів Вусика
  3. коливати — -аю, -аєш, недок. 1》 перех. Змушувати коливатися (у 1 знач.). || безос. || чим, неперех. Ритмічно рухати з одного боку в інший, назад і вперед або зверху вниз. Коливати ногами. 2》 неперех., перен., розм. Іти, перевалюючись з боку на бік. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. коливати — КОЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. що. Змушувати що-небудь коливатися (у 1 знач.). Тихі вітри коливали дзвоники, і вони дзвеніли й розливали в небі райські мотиви (І. Нечуй-Левицький); Вітер на вулиці коливав віти дерев, вони стукалися одна об одну (В. Словник української мови у 20 томах
  5. коливати — КОЛИХА́ТИ (злегка ворушити щось гнучке, висяче тощо), КОЛИСА́ТИ, ГОЙДА́ТИ, КОЛИВА́ТИ, МЕТЛЯ́ТИ (МЕТЕЛЯ́ТИ), МАТЛЯ́ТИ (МОТЛЯ́ТИ) розм., ШЕЛЕВІ́ТИ діал., ФА́ЯТИ діал. Словник синонімів української мови
  6. коливати — КОЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. перех. Змушувати коливатися (у 1 знач.). Тихі вітри коливали дзвоники, і вони дзвеніли й розливали в небі райські мотиви (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах