1. Словник української мови Грінченка

коливорот

Коли́воро́т, -ту

м. = коловорот. Коливорот — ще й помальований зеленим — на ланцюгах ходив, обкований був. І на стовпі бляшане півпівника: куди вітер, туди й він обертався та чергинькав. Св. Л. 77.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коливорот — Коли́[о́]ворот, -ту; -роти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)