короваєць

Короваєць, -вайця

м.

1) = коровай. Благослови, Боженьку, короваєць місити! О. 1862. IV. 12.

2) Блинъ изъ пшенной муки. Лебед. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me