костирь
Кости́рь, -ря́
м.
1) = костирник. О. 1861. II. 4. Уподобав картовника і костира п'яного, що... в козацьтва вигравав у кості. К. Бай. 32.
2) раст. Bromus secalinus. L. ЗЮЗО. І. 114. ум. кости́ронько. А він шельма костиронько, превеликий п'яниченько. Грин. III. 380.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me