1. Словник української мови Грінченка

котець

Коте́ць, -тця́

м.

1) Камышевая загородь въ видѣ почти сомкнутаго круга, стоящая въ водѣ для ловли рыбы. Браун. 15. Пішли на озеро, — там наші кітці стояли, на рибу поставили. Новомоск. у.

2) Родъ пасхальной игры, состоящей въ катаніи яицъ. КС. 1891. V. 207. см. котючка.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. котець — -тця, ч. Стаціонарне знаряддя лову, що складається з напрямного крила та відкритих згори пасток різної форми, виготовлених із жорсткого матеріалу (деревини, очерету тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови