1. Словник української мови Грінченка

котя

Котя́, -тя́ти

с.

1) Котенокъ.

2) Употребляется, какъ ласкательное слово для дѣтей: Цить, котю, цить! — каже мати, втираючи сльози дитині. Св. Л. 100.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. котя — котя́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. котя — -яти, с. Маля кішки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. котя — КОТЯ́, тя́ти, с. Маля кішки. В кухнi пищали котята, в столовiй батько допивав чай (М. Коцюбинський); Через хвилину біла кулька сховзнулася [сковзнулася] проміж листя вниз і сіла, отрясаючи дрож... Це було котя (К. Словник української мови у 20 томах
  4. котя — КОТЕНЯ́ (мала кішка), КОТЯ́, КОШЕНЯ́. Петрусь бігав по хаті, грався з котеням, щебетав, пустував (І. Нечуй-Левицький); — Зараз ми хоре котя з печі, подивилися йому живчик, — овва, кепсько! (І. Франко); Женя нагадувала мені.. кошеня (Л. Смілянський). Словник синонімів української мови
  5. котя — Котя́, -тя́ти, -тя́ті, -тя́м; -тя́та, -тя́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. котя — КОТЯ́, я́ти, с. Маля кішки. *У порівн. І тихо, мов ті котята, рачки покрались хлопці (Мирний, IV, 1955, 17). Словник української мови в 11 томах