крайчик

Крайчик, -ка

м. Кончикъ. Бачив крайчик повняка місяця. МВ. ІІІ. 58.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крайчик — кра́йчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. крайчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до край I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. крайчик — КРА́ЙЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до край¹ 1–2. Остап .. бачив частинку неба ясного й променя сонячного удень, а вночі – купку зірочок.., крайчик .. Словник української мови у 20 томах
  4. крайчик — КРА́ЙЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до край¹ 1. Остап.. бачив частинку неба ясного й променя сонячного удень, а вночі — купку зірочок.., крайчик.. місяця (Вовчок, І, 1955, 334); Горовиць.. присів на крайчик стільця (Смолич. Реве та стогне.., 1960, 633). Словник української мови в 11 томах